Літературний вечір з Юлією Ілюхою, українською письменницею та журналісткою родом із Харкова, яка у 2022 році разом із сином переїхала до Австрії.
Юлія Ілюха отримала важливі відзнаки за свої твори, які перекладено багатьма мовами.
У Харкові Юлія Ілюха працювала у пресі та на телебаченні. Серед проєктів, реалізованих після 2022 року, варто відзначити «The Mark of Home» — соціально-поетичний мультимедійний проєкт, присвячений реабілітації українських ветеранів війни через творчість. У 2024 році вийшла збірка короткої прози «Мої жінки», присвячена жінкам на війні, опублікована як в Австрії, так і в Італії.
Зустріч у Forum знаменує третій рік співпраці між Посольством України в Італійській Республіці та Австрійським культурним форумом у Римі.
Разом із Юлією Ілюхою участь у заході беруть перекладачі її творів — Марина Соріна та проф. Алоїс Вольдан (відповідно італійською та німецькою мовами).
Музичний супровід на фортепіано забезпечує Жанна Станкович.
Переклади творів Юлії Ілюхи італійською та німецькою мовами:
(італійською)
Юлія Ілюха. «Мої жінки» / Переклад з української Марини Соріної. — Le Mezzelane Casa Editrice, 2024 (Італія)
(німецькою)
Юлія Ілюха. «Das letzte Ahornblatt» / Переклад німецькою Алоїса Вольдана. — Edition Thanhäuser, 2024 (Австрія)
Юлія Ілюха. «Meine Frauen» / Переклад німецькою Христини Назаркевич та Гарольда Фляйшмана. — Edition Thanhäuser, 2024 (Австрія)
Юлія Ілюха — українська поетеса, прозаїкиня та журналістка. Народилася в Харківській області, Україна. Її поезії та прозові твори перекладено англійською, німецькою, італійською, болгарською, грецькою, каталонською, польською, шведською, португальською, французькою, литовською, іспанською та іншими мовами.
Ілюха отримала численні відзнаки, серед яких Українсько-німецька міжнародна літературна премія імені Олеся Гончара, премія міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова 2018», International Chapbook Prize 2023 журналу 128 LIT (США), Rotahorn-Literaturpreis 2024 (Австрія) та премія BBC Book of the Year 2024.
Англійський переклад її збірки короткої прози «Мої жінки» (My Women) увійшов до короткого списку Літературної премії ЄБРР 2025.
Від початку війни в Україні у 2014 році вона займається волонтерською діяльністю; разом із подругою зібрала та підготувала понад 500 індивідуальних тактичних аптечок для українських військових.
Марина Соріна, народилась в Харкові, Україна, проживає в Італії з 1995 року. Має диплом з іноземних мов та ступінь доктора з порівняльного літературознавства Університету Верони.
З 2012 року працює гідесою, перекладачкою та усною перекладачкою, паралельно викладає мови. У 2014–2025 роках була членкинею асоціації «Malve di Ucraina APA», а з січня 2025 року є президенткою культурної асоціації «Ora Ucraina», яка займається популяризацією української культури та соціальною підтримкою українців, що проживають у Вероні.
Перекладачка книжок прози та поезії з української на італійську. Авторка двох художніх книжок та кількох оповідань, опублікованих в Італії з 2006 року. Співпрацює як авторка з онлайн-виданнями “Heraldo” та “Tutta Europa 2030”.
Алоїс Вольдан народився в Лінці у 1954 році та проживає в Зальцбурзі. Вивчав славістику та порівняльне літературознавство в Інсбруку. Працював лектором у Москві та Вроцлаві, проходив стажування в колишній Югославії, Польщі та Україні. Нині є професором слов’янських літератур в Інституті славістики Віденського університету. Опублікував наукові та популярні праці, присвячені польським, російським та українським літературним зв’язкам. Серед його останніх публікацій — «Österreichische Beiträge zum XVI. Internationalen Slawistenkongress» (Австрійські внески до XVI Міжнародного конгресу славістів), колективна праця, видана у 2018 році.