ГОЛОДОМ ВБИВАЛИ НАШУ СВОБОДУ. НЕПІДКОРЕНІ У 1933-МУ – НЕПЕРЕМОЖНІ СЬОГОДНІ!

 

Дорогі італійські друзі! Шановна українська громада в Італії!

В ці дні наш народ вшановує жалобну дату, яка є глибокою раною для кожного українця – 81-шу роковину Голодомору 1932–1933 років в Україні.
Смерть мільйонів українців на початку 30-х років минулого століття, замордованих голодом у мирний час на землі, яку весь світ називав не інакше, як «житницею» Європи, не була наслідком природних катаклізмів чи епідемій.
Ми знаємо достеменно точно: це був геноцид – мор нашого народу голодом, поєднаний з лютим вбивством його інтелігенції, духовенства, політичних, громадських і культурних діячів.
Ми повернули правду собі і світові.
Ми визнали Голодомор геноцидом в Українському парламенті.
Ми знайшли колосальні внутрішні сили, щоб посеред нашого суспільства прийняти і погодитися з такою жорстокою правдою.
Ми поширили наше знання світом. Нас почули. Нас зрозуміли. Не майте найменшого сумніву – зрозуміли всі. І не менш важливо – нас підтримали.
Актом геноциду Голодомор визнали 23 держави: Андорра, Аргентина, Австралія, Бразилія, Ватикан, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словакія, США, Угорщина, Чехія, Чилі а також Палата депутатів Італії.
Голодомор визнано у рамках ООН, Європейського Парламенту, ПАРЄ, ЮНЕСКО, Балтійської Асамблеї.
Свою шану жертвам геноциду в Україні висловили Святий Престол і Вселенський Патріарх.
Ми вдячні усім – видатним постатям, державам, парламентам та урядам, громадським організаціям, дослідникам за ту виняткову підтримку, яку вони надали нашій нації, нашій державі, визнаючи нашу трагедію і поділяючи наш скорботний біль. Особливо хочу відзначити внесок у цю справу наших італійських друзів, які першими в світі почали інформувати свій уряд про жахливі події тих років в Україні. Професор А.Граціозі є автором наукової праці «Листи з Харкова», в основі якої переписка Генконсульства Королівства Італії в Харкові відносно політики радянського керівництва, спрямованої на масове знищення українського народу.
Ми вдячні також українцям Італії, котрі з особливою відданістю працюють над збереженням пам’яті про ці жахливі сторінки історії українського народу та всього людства.
Наш обов’язок - завжди нести в серцях пам’ять про ті страшні події, щоб не допустити подібної трагедії у майбутньому.
Вірю, що пам‘ять про цю найвищу жертву, яку склали наші предки в часи Голодомору, додасть нам сили і наснаги для спільної розбудови України як демократичної, процвітаючої європейської держави, що стане найкращим і найбільш величним меморіалом на честь тих, хто у ті страшні роки в результаті насильницької смерті відійшли у вічність.
У 1933 р. український народ виявив стійкість. Завдяки вірі у свої сили, любові до України, споконвічному прагненню до свободи та незалежності - ми вистояли.
Ми говоримо про Голодомор, бо ми – українці.
Ми – вільні люди.
Ми хочемо вільного життя.