22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки 1918 року та 102-річницю проголошення Акту Злуки українських земель 1919 року.
Акт возз’єднання УНР та ЗУНР – історичний факт, який показав безсилля будь-яких спроб влади роз’єднати український народ, штучно окресливши географічні та ментальні контури України. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної та територіальної єдності, свідченням їхньої згуртованості у прагненні до автономності, важливою віхою процесу становлення української політичної нації. Це було втілення споконвічної національної ідеї нашого народу про соборну, вільну, незалежну державу.
У тексті Акта Злуки утверджувалось: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».
Акт Соборності надав завершеної форми самостійності та незалежності українській державі, сприяв еволюції ціннісних засад суспільств та остаточному подоланню залишків нав’язаних ідей федералізму в ментальності національної політичної еліти країни.Це була основоположна подія українського національного відродження та свідомий рух назустріч майбутньому та прогресу.
Нові глобальні виклики та трансформації сучасного світу, а також нинішній етап нашої боротьби за незалежність та територіальну цілісність, змушують згадати цінний та водночас простий принцип: наша сила - в єдності та консолідації зусиль заради досягнення спільних цілей та прагнень!